Автори:
Д. Крюков,
d.kriukov@univest-media.com
Л. Крюкова,
l.kryukova@univest-media.com
Сьогоднішній ринок с.-г. техніки вражає різноманіттям. Асортимент імпортних та вітчизняних машин постійно збільшується, а у щоденному виробництві дедалі активніше імплементуються нові технології. Саме тому, при виборі техніки дуже важливо орієнтуватися на реальні потреби господарства, щоб у гонитві за новим агрегатом не забути про ефективність та економічну доцільність його використання.
«Сучасний підхід до вибору техніки суттєво відрізняється від того, що було ще 10 років назад», – розпочинає наш візит у ПСП «Гейсиське» (с. Гейсиха Київської області) головний інженер підприємства В’ячеслав Ростовський. Одразу відзначаємо, що широкий спектр виробничої діяльності господарства потребує великої кількості спеціалізованої техніки – «Гейсиське» займається вирощуванням зернових та бобових культур, конярством та молочним скотарством.
За переконанням фахівця, часи, коли аграрії зупинялися на техніці виробника, який першим «познайомився» із керівництвом, давно пройшли. «Зараз не лише зростає конкуренція між компаніями, але й самі люди почали краще розуміти, що їм потрібно від тої чи іншої одиниці техніки». Тож на заміну особистісним зв’язкам та прив’язаності до бренду поступово приходять правила, якими господарство керується в своєму бажанні придбати агрегат, найбільш відповідний під умови власного виробництва.
Перше правило – не прив'язуватися до бренду
«Перш ніж купляти ту чи іншу одиницю техніки, я повинен вирішити, для яких цілей мені потрібен агрегат: для зменшення витрат, впровадження нової технології, автоматизації виробництва чи залучення в роботу нових працівників», – підводить нас до автопарку головний інженер.
Раніше у ПСП «Гейсиське» працювали переважно з українським та білоруським виробництвом, але останні років 10 господарство активно «пересідає» на західноєвропейські та американські агрегати. «Якщо мова про якість роботи, то як не крути, а вітчизняне виробництво сьогодні, на жаль, відстає від західних аналогів».
Одразу звертаємо увагу на те, що арсенал техніки у автопарку ПСП «Гейсиське» майорить різними фарбами. На питання, чи є у господарства прив’язаність до якогось бренду. В’ячеслав без зайвих думок відповідає: «Нема сенсу купляти все у одного виробника». Так, за переконанням інженера, яскраво вираженого фаворита в усіх сегментах у нього немає, оскільки в усіх виробників є на що подивитися: «Зараз на ринку нема поганих гравців, оскільки кожна компанія змушена поставляти якісну продукцію через конкуренцію».
З цієї причини, у кожному виробничому сегменті фахівці господарства намагаються знайти такі агрегати, які оптимально підійдуть під особливості саме їхнього виробництва: «Наприклад, комбайни у нас від Claas та New Holland, а зелена лінія – від Pottinger». За процедуру кормо змішування на фермі відповідають два покоління двошнекових Trioliet на 24 м3. «Першій машині ми вже стерли днище, а замість того, щоб ремонтувати змішувач, порахували, що дешевше придбати новий, а старий лишити на запчастини». Всю транспортну допоміжну роботу в господарстві виконує два телескопічних навантажувача від Manitou – один залучений у щоденну роботу виключно на тваринницькій фермі, а другий працює в межах усього господарства.
Що стосується посівної та ґрунтообробної техніки, господарство вже понад 15 років зберігає прив’язаність до агрегатів від KUHN. «Першу сівалку цього виробника ми придбали у 2004 році – цей Planter 2 до сьогодні працює в нашому господарстві. Це невибаглива машина, яка чудово виконує свою задачу, а такий тривалий термін служби став для мене достатньо переконливим аргументом, щоб пізніше придбати наступну модель, Planter 3», – проводить нас рядом червоних агрегатів головний інженер. Поруч із сівалками почесне місце в арсеналі французької техніки займають розкидачі мінеральних добрив Axis та система вертикального ґрунту Excelerator.
Друге правило – підібрати під власні умови
Найновішим осучасненням для господарства став рулонний прес-підбирач VB 3160, також від KUHN, придбаний минулого року. Його використовують у господарстві для формування рулонів соломи, які двічі на тиждень подрібнюються та йдуть на січку. «До цього в нас довгий час працював старенький прес білоруського виробництва, який робив тюки на 20-25 кг для ручної роботи. Але з подальшою механізацією підприємства виникла проблема в оновленні і цієї одиниці», – підводить нас до агрегату В’ячеслав. Своєю чергою, цікавимося, чому вибір впав саме на цю машину.
За переконанням головного інженера, вибір такої техніки, як прес-підбирач, повинен ґрунтуватися перш за все на обсягах, які належить заготовити, видах кормів, культурі та термінах заготівлі. «Тюкові прес-підбирачі мають вищу щільність тюкування, вони швидші та продуктивніші. Крім того, прямокутні тюки зручно транспортувати та зберігати», – ділиться досвідом інженер. Іншими словами, якщо господарство заготовляє солому в промислових масштабах, то можна розглядати придбання тюкового прес-підбирача. Тим не менш, свій вибір ПСП «Гейсиське» зупинило на рулонних машинах: «Нам потрібен був агрегат, який би відповідав трьом критеріям: був простим в експлуатації, був не занадто дорогим та міг працювати від ВВП трактора МТЗ-80. Тому ми зупинили вибір на рулонному прес-підбирачі без подрібнювача із швидким циклом згортання».
Господарство пресує солому в рулони вагою 300 кг, які тримає двома скиртами. «Якщо робити меншу вагу, то вийде більше скирт. Раніше нам було важливіше зменшити об’єми тюків, бо їхнє транспортування проводилося вручну, але зараз навантажувачі повністю автоматизували цей процес». За потреби оператор забирає «телескопом» тюк, відвозить його на тваринницьку ферму, де завантажує у подрібнювач, який на фермі вже охрестили «драконом» (можливо, через його надзвичайну гнучкість у процесі роботи».
Третє правило – підготувати фахівців
«Як би це банально не звучало, але в роботі з технікою найголовніший вузол – це оператор, який сидить у кабіні. Тому моя відповідальність – не лише автопарк, але й механізатори», – ділиться інженер. – «Одна справа – придбати хорошу одиницю техніки, а інша – зрозуміти, кому її дати. Можна купити надзвичайно дорогий агрегат за кілька мільйонів, але посадити за кермо безвідповідального працівника, який не реалізує і 10% її потенціалу». Саме тому, на думку В’ячеслава Ростовського, найважливіша сфера відповідальності головного інженера – не агрегати, а люди, які на них працюють. Із цією метою керівник не лише самостійно відвідує виставкові заходи, але й залучає до цього фахівців господарства. За переконанням В’ячеслава, це дозволяє змінити фокус з постійної роботи, згуртувати команду та тримати руку на пульсі щодо нових інновацій у розрізі сільськогосподарської техніки.
«Додатково допомагати покликані сучасні програми контролю, які комп’ютеризують управління агрегату та контролюють правильність виконання тої чи іншої процедури», – підходимо з інженером до кормозмішувальної техніки. Прикладом цього твердження інженер наводить програму контролю раціонів, встановлену в обох навантажувачах та міксері. «Програма інформує оператора щодо раціонів на кожну групу тварин – скільки кому потрібно дати концкормів, силосу, сінажу та соломи».
До слова про тварин…
Самі розумієте, відвідати тваринницьке господарство з молочним напрямом виробництва і не побачити дійне стадо ми не могли собі дозволити. Тож, із цією метою вирушаємо до виробничих приміщень ферми, щоб поспілкуватися з головним зоотехніком господарства Віталієм Поліщуком.
Візит починається з силосних ям. Зазвичай для забезпечення власного поголів’я високопоживним раціоном господарство закладає 4 траншеї по 10 тис. кубів, з яких три відведено під кукурудзяний силос, ще одна – під люцерновий сінаж. «Перший укіс люцерни йде на сінаж, другий – на сіно. Якщо погодні умови дозволяють зібрати люцерну з третього укосу, додатково включаємо її до раціону дійного стада», – починає нашу розмову головний зоотехнік. Окрім кукурудзяного силосу, господарство практикує технологію заготівлі корсажу з цієї культури: «Корм закладаємо і трамбуємо в 7 рукавах по 120 т кожен, де він зберігається у герметичних умовах. Ми намагаємося розміщувати рукава на твердій та рівній поверхні, щоб зберігти цілісність. Адже від правильної закладки та умов зберігання залежить і кінцева якість корму», – ділиться своєю практикою Віталій. Загалом земельний банк господарства складає 1,5 тис. га землю, під кормові культури відведено 400 га (200 га – під силосну кукурудзу, 50-70 га – під корнаж, решта – під люцерну).
Ретельний підхід до кормової бази виправданий прагненням господарства досягти високих показників молочної продуктивності.
- Дійне стадо нараховує 550 голів із середнім надоєм 7,5 тис. кг/корову/рік, а показники білку та жиру в молоці складають відповідно 3,02% та 4,2 – 4,3%.
- Кратність доїння становить двічі на день (о 5 ранку та о 5 вечора), а сам процес здійснюється на установці типу «молокопровід». «Раніше доїли тричі… Зробили реконструкцію основного корівника, тож мусили перейти на двозмінну. Так і працюємо, адже треба рахувати економічну сторону питання. Триразове доїння тягне більше електрики та вакууму». Отримане молоко екстра-класу ПСП «Гейсиське» здає «Андрушівський маслосирзавод» Житомирської області та ТОВ «Білоцерківський молочний комбінат».
- Вартує відмітити, що попри побачену амбітність у питанні вибору техніки та підходу до організації годівлі, господарство все ще працює з прив’язним утриманням. Загальне поголів’я у кількості 1250 голів червоно- та чорно-рябих корів утримується у 5 виробничих приміщеннях: «Звісно, ми б хотіли перевести тварин на безприв’язь, але виходимо з того, що маємо. Свого часу отримали у спадок старі 50-річні приміщення з низькою стелею та вузьким кормовим столом. Тому зараз наш пріоритет – поетапно їх реконструювати. Так, нещодавно закінчили оновлювати одне з них». Щоб максимізувати комфортні умови утримання зі існуючих умов, тварини перебувають на прив’язному утриманні лише у холодний період, навесні ж їх виводять в обори.
- Господарство практикує поетапний запуск на сухостій: «Спершу переводимо корів на менш насичений соковитими кормами раціон, а потім – на солому. Пробували запускати одномоментно, але у наших умовах краще себе зарекомендував запуск за класикою».
- Новонароджених телят залишають «під мамою» на одну добу, після чого переводять на індивідуальне утримання. У господарства є свій банк молозива, тож перші сім днів після народження телят випоюють через соску (зондове випоювання застосовують тільки у слабких тварин). Після 20-денного віку телят переводять у групові клітки до 5-6 голів. Окрім вирощування нетелей на ремонт стада господарство займається відгодівлею бичків, яких дорощують до 400 кг.
Що стосується подальшого технологічного росту, господарство ставить на меті поетапне осучаснення виробничих приміщень та впровадження новітніх технологій утримання. «Наростити поголів’я – не проблема, проблема далі його утримати. А для цього потрібно створити відповідні умови, і навчити персонал», – підсумовує нашу зустріч Віталій Поліщук.
Рулонний прес-підбирач VB 3160
Параметри | VD 3160 |
Габарити рулону
|
|
Ширина підбирання, см | 230 |
Кількість рядів зубців | 5 рядів |
Формування рулонів | 5 ременів + 3 ролики |
Обв’язування | Сітка / шпагат і сітка |
Мінімальні вимоги до потужності трактора, кВт (к. с.) | ≥ 50 (67) |
Габаритні розміри машини, м | 4,02 х 2,46 х ≥ 2,87 |
Агрегатується з:
МТЗ-80
Господарство хвалить:
- Простоту в експлуатації та демократичну ціну за агрегат.
- Прес-підбирач ефективно працює від ВВП трактора МТЗ-80.
- Інтегрований ротор для кращого підбирання та втягування рослинної маси забезпечує рівномірну щільність пресування та довготривале зберігання грубих кормів.
- Завдяки пульту управління механізатор може з кабіни трактора включати та виключати пресувальну камеру, наглядати за процесом утворення рулонів та їх обмоткою.
Бліц-питання із головним інженером
Як давно агрегат працює у господарстві?
Ми придбали цей прес-підбирач минулого року.
Чому зупинилися на рулонній машині?
Нам потрібен був агрегат, який би відповідав трьом критеріям: був простим в експлуатації, був не занадто дорогим та міг працювати від ВВП трактора МТЗ-80. Тому ми зупинили свій вибір на рулонному прес-підбирачі.
Прес-підбирач має подрібнювач?
Ні, ми шукали машину без подрібнювача, оскільки з цією роботою в нас справляється окремий агрегат.
З рулонами якої ваги ви працюєте?
Ми пресуємо солому в рулони вагою 300 кг, які тримаємо під двома скиртами. Якби ми зменшували вагу, то довелося б збільшувати кількість скирт. У нас в цьому немає потреби.
Солома йде на підстилку чи корм для худоби?
Лише в якості об’ємного корму. Рулони двічі на тиждень подрібнюються та йдуть на січку.
Як тюкували солому до придбання цього агрегату?
У нас довгий час працював старенький прес білоруського виробництва, який робив тюки на 20-25 кг для ручної роботи. Але з подальшою механізацією підприємства виникла потреба в оновленні і цієї одиниці.
